Діагноз ПТСР (посттравматичний стресовий розлад)

Посттравматичний стресовий розлад або ПТСР – це важкий психічний стан, прогресуючий на тлі одиничної або повторюваної події, який негативно діє на психічне здоров'я людини. Симптоми ПТСР здатні проявитися відразу або через кілька місяців після травми.

Ймовірність розвитку посттравматичного стресового розладу однакова для пацієнтів різних вікових груп. Головний фактор ризику – тяжкість отриманої травми, початковий стан психіки, психологічна та біологічна схильність.

Класифікація

У сучасній класифікації виділяють 4 види посттравматичного синдрому:

Гострий.
З'являється в перші дні після стресової ситуації. Симптоми проявляються дуже яскраво протягом 2-3 місяців.

Хронічний.
Характерно поступове наростання ознак патології, виснаження нервової системи, зміна характеру, інтересів.

Деформаційний.
Виявляється у пацієнтів з довгостроковим перебігом хронічного розладу психіки. Прогрес призводить до формування фобій, неврозів, відчуття тривожності.

Відстрочений.
Клінічна картина стає явною через 3-6 місяців після травми. Спровокувати прогрес ПТСР можуть різні зовнішні подразники.

Також, виділяють 3 стадії ПТСР: гостра, хронічна і відстрочена.

У першому випадку, це – період початку екстремальної ситуації. Стан зберігається до її завершення. Для нього характерна надмірна тривожність за власне життя, загальмованість, сплутаність свідомості.

Хронічний стан спостерігається після усунення тригера, якщо пацієнт відчуває себе неспокійно. Не виключено збереження помутніння розуму, людина не розуміє, що сталося. Часто виникають зміни мовних і рухових функцій.

В окремих випадках при ПТСР такі стадії не спостерігаються, проявляється відстрочена форма, тобто характерні симптоми виникають через кілька місяців, а до цього пацієнт почувається нормально.

Ця медична проблема різниться і за важкістю стану. При легкому перебігу посттравматичного синдрому, самопочуття хворого залишається незмінним, зберігається здатність до професійної діяльності та можливість спілкування з іншими індивідами. При важкому ступені ураження діагностують хронічні психічні розлади, можлива шизофренія. При тривалому прогресі ПТСР призводить до збоїв роботи головного мозку, впливає на роботу ендокринної і нервової систем.

Для посттравматичних синдромів характерні різнопланові ознаки, в залежності від яких забезпечується розподіл на клінічні типи:

• тривожний – часті напади, які проявляються на тлі постійного перенапруження;
• астенічний – нервова система виснажена, втрачається інтерес до життя, пацієнт починає відчувати власну ущербність;
• дистрофічний – замкнутість, пацієнти намагаються уникати оточуючих, часто з'являється незрозуміла агресія;
• соматоформний – проявляється на тлі відстроченого ПТСР, супроводжується проблемами в роботі серцево-судинної, нервової систем, шлунково-кишкового тракту.

При виявленні посттравматичного стресового розладу основне завдання фахівця правильно диференціювати діагноз, встановивши вид і тип.

Основні причини ПТСР

Основним чинником, що провокує посттравматичні стресові розлади, є трагічна подія, ситуація, що травмує.

До числа причин ПТСР відносять:

• бойові зіткнення і збройні конфлікти;
• терористичні акти, природні та техногенні катастрофи;
• фізичне та психологічне насильство;
• напад, побиття, тортури, пограбування;
• викрадення людей;
• невиліковні хвороби, виявлені у самих пацієнтів та їх найближчих родичів;
• смерть близьких людей;
• викидні або передчасні пологи у жінок.

Зіткнутися з ПТСР може психологічно здорова людина, але перебіг хвороби у неї буде легшим, ніж у людини з розхитаною психікою. У всіх випадках синдром має хвилеподібний перебіг, часто це призводить до стійкої зміни особистості. Відбувається переоцінка власних ідеалів, своєї значущості в житті, заміна старих уявлень.

ПТСР у дітей: особливості

Згідно зі статистикою, хворобу у дітей виявляють не частіше ніж у дорослих, але фахівці в області психотерапії запевняють, що розлад у дітей прогресує швидше. Діти представляють собою групу ризику через підвищену схильність до посттравматичного синдрому, вразливість і чутливість. Причини розвитку проблеми у дітей – це психологічні травми, неблагополучні соціальні умови й індивідуальні особливості розвитку.

Діагностику патології забезпечує дитячий психіатр. Лікар встановлює яка психотравмуюча подія відбулася і які зміни в нервовій системі вона спровокувала. В ході діагностики оцінюється реакція хворого на вплив подразників, уточнюється наявність спогадів, відтворюваних уві сні, в ході гри або в розмові. Консультація дитячого психолога дозволить встановити тип розладу, визначити схему впливу і встановити прогноз на одужання.

Лікування ПТСР у дітей – це тривала робота з дитячим психологом або психотерапевтом. Комплексна терапія вимагає сукупного використання декількох методик. Пацієнту показана когнітивно-поведінкова корекція, психотерапія і медикаментозне лікування, спрямоване на стабілізацію роботи ЦНС.

Ускладнення

Ігнорувати поставлений діагноз ПТСР не слід. З плином часу проблема може посилитися та призвести до незворотних ускладнень. Корекції піддаються тільки гострі розлади, після переходу в хронічну форму терапія ускладнена, спостерігається патологічна зміна особистості. У людини проявляються виражені нарцисичні якості, не виключений розвиток алкоголізму та наркоманії. У сукупності перераховані фактори є несприятливими ознаками, тому погіршують прогноз на відновлення.

Діагностика

Посттравматичний стресовий розлад діагностують на підставі скарг пацієнта на психологічні травми, трагічні події в минулому. Діагностика ПТСР забезпечується за допомогою спеціальних опитувальників, які підтверджують наявність умов, потрібних для захворювання.

Тест на ПТСР, що проводиться з самим потерпілим, не завжди є точним, оскільки деякі фактори хворий може приховувати. Часто психіатр рекомендує додаткову консультацію в присутності родичів або людей з близького оточення. Це дозволяє диференціювати діагноз і виключити наявність інших, симптоматично схожих захворювань.

Лікування

Тактику лікування ПТСР визначають індивідуально з урахуванням особливостей хворого, типу патології та наявності або відсутності супутніх розладів. Найбільш ефективною вважається когнітивно-поведінкова терапія та гіпнотерапія. За показаннями психотерапію поєднують з медикаментозним впливом. Лікування ПТСР часто вимагає використання блокаторів, антидепресантів, транквілізаторів, нейролептиків. В якості допоміжних методів використовується лікувальний масаж.

Профілактика ПТСР

Запобігти розвитку серйозних проблем допоможе лікар-реабілітолог або психотерапевт. Основне завдання – почати вплив відразу після отримання травми, якісно опрацювати подію, щоб не допустити переходу проблеми в хронічну форму. Також, запобігти розвитку посттравматичного стресового розладу допоможуть:

• правильне харчування;
• створення комфортних умов життя;
• відмова від алкоголю і наркотиків.

Лікар повинен роз'яснити пацієнту, що гостра реакція на стрес – це нормальне явище для організму людини. Ще додаткова профілактика ПТСР полягає в уникненні можливих стресів і збереженні психічної рівноваги.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Міністерство Охорони Здоров'я України
• Centers for Disease Control and Prevention
• Medscape