Герпетична інфекція

Герпетична інфекція або герпес — це група вірусних захворювань, при яких спостерігаються ураження шкіри та слизових, негативний вплив на ЦНС і внутрішні органи. Останнім часом відбулося зростання інфікування населення вірусом простого герпесу (ВПГ).

Також, виділяють вісцеральний герпес і герпес новонароджених, герпес дисемінований та такий, що оперізує (неускладнений і з ускладненнями у вигляді енцефаліту, менінгіту, ураження органів зору та нервової системи).

Типи сімейства герпесу:

• віруси простого герпесу (ВПГ, HSV-1, HSV-2) — герпесвіруси 1 і 2 типів;
• варицелла-зостер вірус (ВЗВ, VZV) — герпесвірус 3 типу;
• вірус Епштейна-Барр (ВЕБ, EBV) — герпесвірус 4 типу;
• цитомегаловірус (ЦМВ, CMV) — герпесвірус 5 типу;
• вірус герпесу людини 6 типу (HHV-6) — викликає помилкову краснуху у дітей і синдром хронічної втоми у дорослих.

Етіологічна роль 7 і 8 типу точно не встановлена. Вважають, що ВГЛ-7 має відношення до лімфопроліферативних захворювань, а ВГЛ-8 до саркоми Капоші.

На цей час, найкраще вивчено вірус простого герпесу, який викликає руйнування заражених клітин (1 тип найбільш часто відповідальний за ураження слизової порожнини рота, очей і шкіри, значно рідше — ураження геніталій; 2 тип — урогенітальний вірус простого герпесу). Класифікація цього вірусу герпесу базується на механізмі зараження, формі перебігу хвороби і її тяжкості.

Види простого герпесу:

• за механізмом інфікування — первинний, вторинний, "від матері до дитини";
• за формою перебігу — латентний, поширений, локалізований, генералізований;
• за тяжкістю патологічного процесу — легкий, середньотяжкий, важкий.

Причини та форми захворювання

Крім інфекційної складової, у вірусі герпесу є й інші причини інфікування та подальших рецидивів.

Непрямі причини герпесу:

• перевтома;
• порушення режиму дня (в т.ч. відсутність здорового сну);
• неякісне харчування;
• переохолодження;
• часті респіраторні інфекції;
• недостатнє надходження в організм вітамінів;
• сильний стрес;
• порушення з боку імунної системи;
• вплив на організм ультрафіолетового випромінювання;
• лікування засобами, що пригнічують імунні реакції тощо.

Характер взаємодії збудника герпесу з організмом людини залежить від властивостей вірусів і стану імунної системи людини.

Форми перебігу захворювання:

латентна (прихована):
вірус, що знаходиться в організмі, викликає характерні ознаки герпесу періодично, час від часу (ВПГ);

хронічна:
патологічні процеси, що тривало перебігають і симптоми яких можуть бути стерті, викликані комплексом вірус-антитіл або обумовлені взаємним впливом один на одного заражених клітин і противірусних антитіл (цитомегаловірус);

повільна:
процес, що перебігає повільно, з тривалим безсимптомним періодом.

Як можна заразитися?

Джерелом герпетичної інфекції може бути або хвора людина, яка має стадію вірусу, що прогресує, або його безсимптомний носій. Віруси ВПГ можуть викликати оральний або генітальний герпес.

Герпесом можна заразитися:

• контактно-побутовим шляхом (в т.ч. в ході медичних процедур, при яких застосовується неякісно оброблений інструментарій);
• при сексуальному контакті;
• через повітря, що містить частинки біологічного матеріалу зараженої людини;
• від матері до дитини (як внутрішньоутробно, так і під час пологів).

Механізм виникнення та розвитку хвороби

Основними шляхами проникнення для вірусу є шкіра та слизові. При первинній інфекції відрізок часу від моменту зараження до прояву симптомів хвороби — від 2 до 12 діб.

Після зараження зазвичай з'являються бульбашки (висип), відбувається поступове відмирання епітеліальних клітин. Основу везикули становлять багатоядерні клітини. Після того як везикула розкривається, утворюється ранка, яка покривається струпом. Після цього відбувається загоєння.

Віруси проходять через епітеліальний шар, чутливі нервові закінчення з подальшим просуванням нуклеокапсидів уздовж аксона до тіла нейрона в чутливих гангліях. Реплікація вірусу в нейроні призводить до його загибелі. При латентній формі нейрони містять в собі вірусний геном, але не гинуть. Безсимптомне носійство, яке може тривати все життя людини, характерно для нейротропних герпесвірусів 1, 2 і 3 типів.

Клініка цитомегаловірусної інфекції досить поліморфна, не має специфічних проявів і протікає під виглядом інших захворювань. При цитомегаловірусі ознаки герпесу збігаються з симптомами ретиніту, миєлиту, ерозивного виразкового коліту.

Після вторинної вірусемії вірус герпесу активно починає розмножуватися в чутливих тканинах і органах. Викид вірусу в кров'яне русло призводить до розвитку гострої стадії хвороби. Тривалість гострої стадії складає в середньому один-два тижні.

На розвиток генералізованої форми герпетичної інфекції вказує поширеність висипань з вираженими токсичними проявами, гепатолієнальним синдромом, поліаденопатією, різного роду органними ураженнями, включаючи центральну нервову систему.

Існують атипові форми ВПГ, які відрізняються за симптомами герпесу:

абортивна:
бульбашки не утворюються, на шкірі з'являються округлі рожеві плями з нечіткими межами або яскраво-рожеві вузлики завбільшки зі шпилькову головку, можуть відчуватися невиражені свербіж і печіння;

набрякла:
чітко окреслені набряклі тканини без появи везикул;

зостеріформна:
елементи висипання утворюються по ходу нерва та цей процес супроводжує невралгія;

геморагічно-некротична й ерозивно-виразкова:
проявляються гостро та з'являються раптово виразкові ураження великих розмірів, висипання з печінням і свербінням, які не загоюються тривалий період, із запаленням лімфатичних судин, лихоманкою, інтоксикацією, розладом свідомості, що призводить до порушення адекватного відображення об'єктивної реальності.

Ускладнення

Генералізована форма герпетичної інфекції та рецидивний простий герпес розглядаються як СНІД-асоційовані стани, які вимагають додаткових обстежень і постійного контролю з боку імунолога, інфекціоніста та дерматолога.

До неприємних наслідків герпесу відносяться регулярні рецидиви захворювання й ослаблення імунних сил організму.

Діагностика

Розпізнавання типових форм ВПГ ґрунтується на характерній симптоматиці та лабораторних даних. На початковій стадії діагностика герпесу практично неможлива без комплексного обстеження в лабораторії.

Перелік аналізів, які призначаються пацієнтові, залежить від групи герпетичної інфекції, яку підозрює лікар.

Забір біологічного матеріалу для аналізу на герпес здійснюється з урахуванням зосередження герпетичних уражень. Це може бути: вміст везикул і зішкріб клітин із місця ураження, аспірат з бронхів, змиви з носоглотки. А також, вірус герпесу може встановлюватися за допомогою аналізу крові, ліквору, слини, сечі, еякуляту.

При поширених формах хвороби проводиться диференціальна діагностика герпесу з вітряною віспою, оперізувальним лишаєм, гінгівостоматитом іншої етіології, виразками статевих органів тощо.

Лікувальний процес

Лікування герпесу здійснюється з урахуванням клінічної форми, тяжкості перебігу, місця зосередження та поширеності уражень.

Основний напрямок лікування герпесу — терапія, спрямована на усунення збудника.

Новим ефективним напрямком антивірусної терапії є синтез сполук здатних утилізувати вірус специфічні ферменти (аномальні нуклеотиди, інгібітори активності вірус специфічної ДНК-полімерази та синтезу вірусних ДНК, інгібітори з іншими механізмами дії проти вірусу). Індуктори ендогенного інтерферону, інтерферон і його індуктори складають велику групу препаратів, що використовуються в терапії герпесу — препарати, які не діють безпосередньо на вірус, але змінюють метаболізм клітини так, що його відтворення не здійснюється.

При ремісії герпесу, що часто рецидивує, рекомендовані імуномодулятори, рослинні адаптогени, специфічний імуноглобулін.

Як не заразитися?

Профілактика герпетичної інфекції в цілому не розроблена.

Для запобігання інфікування герпесом контактним шляхом або повітрям важливо дотримуватися певних правил:

• дотримуватися правил гігієни;
• вести здоровий спосіб життя;
• займатися спортом;
• зміцнювати імунітет;
• уникати випадкових статевих партнерів;
• відмовитися від шкідливих звичок тощо.

Ефективним засобом профілактики герпесу є вакцинація. Сучасні вакцини від герпесу здатні не тільки збільшити тривалість ремісій і знизити тяжкість рецидивів, але і повністю захистити від розвитку інфекції в організмі.

Хочете отримати додаткову інформацію або пройти лікування герпесу в Києві (райони — Оболонь і Печерськ)? Телефонуйте в наш колл-центр! Провести необхідні діагностичні заходи й отримати кваліфіковану медичну допомогу ви можете в клініках МЕДІКОМ вже сьогодні!

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Всесвітня організація охорони здоров'я
• Міністерство Охорони Здоров'я України
• Довідник медичних препаратів