Лікування уретриту в Києві

Уретрит – це патологія сечівника запальної природи, яка вражає як чоловіків, так і жінок. Але, у чоловіків, в силу особливостей будови сечостатевої системи, захворювання проявляється більш гостро, тоді як у жінок може проходити безсимптомно. Уретрит здатний передаватися статевим шляхом, тому при діагностиці захворювання та виявленні його збудника лікування може знадобитися не тільки пацієнтові, але і його статевим партнерам.

Класифікація захворювання

За етіологією виділяють уретрит інфекційний та неінфекційний.

Неінфекційний тип патології зустрічається рідко може бути алергічної, травматичної, застійної, променевої та метаболічної етіології.

У переважній кількості випадків захворювання розвивається через занесення в сечовивідний канал патогенних мікроорганізмів.

Інфекційний уретрит ділиться на:

• специфічний (розвивається через потрапляння в організм хламідій, трихомонад, гонококів, кандид);
• неспецифічний (розвивається через умовно-патогенні бактерії: стафілококи, стрептококи, кишкова паличка).

За характером перебігу виділяють гостру й хронічну форму патології з періодами ремісії та загострення. Чим частіше виникають фази загострення, тим сильніше виражені ознаки уретриту і тим вище ймовірність розвитку ускладнень.

Шляхи зараження

Запалення уретри передається:

• при статевих контактах (в тому числі анальних та оральних);
• через плаценту від хворої матері дитині (при пологах);
• побутовим шляхом (при торканні до статевих органів, а після до побутових предметів);
• при порушенні правил особистої гігієни.

Виникнення та перебіг патології

Неспецифічний уретрит розвивається на тлі зниження імунітету при попаданні в уретру умовно патогенних мікроорганізмів.

Специфічний тип патології передається від статевого партнера й через 3-5 днів після потрапляння інфекції в організм проявляється першими симптомами. Уретрит розвивається стрімко, зачіпаючи сечовий міхур, репродуктивні органи.

При розмноженні патогена та поширенні запалення розвивається загальна інтоксикація організму, підвищується температура, з'являється слабкість й стомлюваність.

При відсутності лікування розвиваються ускладнення, які виходять за межі сечовидільної системи, завдаючи шкоди різним органам та системам людини.

Симптоми уретриту

Інкубаційний період при інфекційному типі патології триває 3-5 днів, а після з'являються перші симптоми уретриту:

• печіння, свербіж, різь, болісні відчуття при сечовипусканні;
• набряк та запалення зовнішньої частини уретри;
• почервоніння статевих органів;
• дискомфорт під час статевого акту;
• підвищення температури тіла;
• слабкий струмінь сечі.

Крім того, патологія супроводжується виділеннями з уретри, особливості яких залежать від патогена. Як правило, це виділення слизисто-гнійного характеру з жовтим або зеленим відтінком, зі специфічним запахом.

У деяких випадках виділення відсутні, але є постійні позиви й печіння при сечовипусканні.

При розвитку ускладнень може розвиватися загальна інтоксикація: слабкість, лихоманка, головний біль.

При появі перших симптомів необхідно звернутися в лікарню та пройти діагностику уретриту та курс лікування - при підтвердженні наявності проблеми.

При відсутності лікування уретриту, викликаного гонококами, одним з наслідків захворювання може стати безпліддя.

Діагностика захворювання

Для підтвердження діагнозу "уретрит" та призначення адекватного лікування необхідна діагностика уретриту, яка включає:

• первинний огляд та консультацію уролога;
• лабораторні аналізи (загальний аналіз крові та сечі);
• ПЛР-діагностика виділень з уретри для виявлення патогена.

Щоб виключити поширення запалення на інші органи, проводяться УЗД або МРТ нирок, органів малого таза й черевної порожнини. Важливим методом діагностики є уретроскопія.

Лікування уретриту

Лікування уретриту передбачає, в першу чергу, курс антибактеріальних препаратів (вибір препарату залежить від патогена, який викликав захворювання). Курс терапії займає в середньому від 1 до 3 тижнів в залежності від тяжкості захворювання. Щоб підвищити ефективність лікування уретриту, пацієнтам рекомендується утримуватися від сексуальних контактів, а також пройти курс фізіотерапії, яка підсилює ефективність лікування. Крім цього, призначаються препарати місцевого застосування.

При специфічному уретриті лікування потрібно пройти разом зі статевим партнером.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Medscape
• Centers for Disease Control and Prevention