Рак яєчників: симптоми, ознаки, лікування

Рак яєчників — це злоякісна пухлина, що розвивається з тканин цієї гормонпродукуючої залози. Ці новоутворення найчастіше виявляються в жінок у передклімактеричному або клімактеричному періоді, але можуть з’явитися й у молодших пацієнток до 40 років. Поміж усіх онкопатологій рак яєчників посідає сьоме місце, а поміж онкогінекологічних проблем — друге. Також ця злоякісна пухлина стає п’ятою серед причин смерті жінок від раку.

У медичній літературі можна зустріти ще одну назву — синонім цього захворювання — «оваріальний рак».

Класифікація раку яєчників

Залежно від місця виникнення виділяють три різновиди захворювання:

• Первинний — пухлина яєчників одразу зростає із тканин залози. Найчастіше утворення починає своє зростання з епітеліальних клітин і має папілярну або залізисту будову. У поодиноких випадках пухлина росте з покривних епітеліальних тканин. Зазвичай уражаються відразу два яєчники. Утворення зі щільною структурою має бугристу поверхню. Здебільшого виявляється в пацієнток до 30 років.
• Вторинний — утворення починає зростання із тканин різних кіст яєчника (тератоїдних, серозних чи псевдомуцинозних). Це найпоширеніший різновид злоякісних пухлин яєчників, який виявляється майже у 80 % пацієнток. Ендометріоїдні цистаденокарциноми зазвичай діагностуються в молодих пацієнток із безпліддям. Серозні цистаденокарциноми виявляються в жінок у 50–60 років, а муцинозні після 55–60 років.
• Метастатичний — ці новоутворення розвиваються в разі поширення ракових клітин під час раку матки, грудей чи шлунка. Ураження відбувається імплантаційно, гематогенно чи лімфогенно. Такі пухлини часто вражають одразу дві залози. Вони відрізняються швидким зростанням та несприятливим прогнозом. Пухлини мають бугристу поверхню, білий колір, тістоподібну або щільну консистенцію.

У поодиноких випадках злоякісні пухлини яєчників мають іншу клітинну будову. До них відносять аденобластоми, папілярні цистаденоми, стромальні утворення, тератокарциноми, дисгерміноми, гранульозоклітинні та світлоклітинні новоутворення, пухлина Бреннера тощо.

Тяжкість пухлинного процесу визначається стадіями раку яєчників:

• I A — утворення одного яєчника, яке не проростає через його капсулу й не зачіпає його поверхні;
• I В — утворення вражає обидва яєчники, але не проростає через капсули й не зачіпає їхню поверхню;
• I C — утворення одно- або двостороннє, проростає або розриває капсулу, його клітини є на поверхні залози та в рідині черевної порожнини або змивних водах;
• II А — утворення поширюється або метастазує в маткові труби та матку;
• II B — утворення вражає ще й інші структури малого таза;
• II C — утворення обмежується порожниною малого таза та злоякісні клітини є в асцитичній рідині або змивних водах;
• III A — є підтверджені гістологічним аналізом внутрішньоочеревинні метастази;
• III B — метастази підтверджуються візуалізуючими дослідженнями та їхній діаметр не перевищує 2 см;
• III C — метастази понад 2 см у діаметрі або розташовані в регіонарних лімфатичних вузлах;
• IV — метастази поширюються у віддалені органи.

Також є припущення, що ризик розвитку ракової пухлини яєчників вищий у разі підвищеного рівня тваринних жирів у раціоні.

Клінічні прояви раку яєчників

Ознаки раку яєчників залежать від різновиду пухлини та стадії її розвитку. За локалізованих утворень проявів немає тривалий час, вони можуть виникнути тільки на ІІІ стадії.

Спочатку новоутворення яєчників може проявлятися неспецифічними симптомами:

• нездужанням;
• слабкістю;
• субфебрильною температурою;
• погіршенням апетиту;
• частими позивами, прискореним чи утрудненим сечовипусканням;
• дисфункцією травного тракту (нудотою, запорами та діареєю, метеоризмом, швидким насиченням їжею);
• схудненням.

Також згодом у жінки з’являються скарги на тягнучі відчуття в нижній частині живота. Болі в животі під час раку яєчників часто мають неясну локалізацію. Вони можуть раптово з’являтися і зникати (іноді на тривалий час). Нерідко вони приймаються за симптоми аднекситу та інших запальних процесів статевих органів. У молодих жінок ознаки пухлини можуть виявитися раптовими болями, що викликаються розривом капсули пухлини або перекрутом її ніжки.

За гормонозалежних новоутворень можливе, що рак яєчників проявиться відновленням кровотеч у періоді менопаузи та раннім статевим дозріванням дівчаток або появою гірсутизму, аменореєю, зменшенням об’єму грудей та змінами фігури за чоловічим типом. Характер симптомів у такому разі залежить від різновиду пухлини.

Усі ці симптоми раку яєчників прогресують в залежності від збільшення розмірів та поширення пухлини. У разі ураження тканин очеревини в жінки розвивається асцит та збільшується об’єм живота. Можливо, що накопичення рідини в черевній порожнині буде наростати впродовж кількох місяців, але іноді це відбувається раптово. Водночас у пацієнтки з’являються скарги на тяжкість, що розпирає живіт, болі й метеоризм. У разі великих об’ємів асцитичної рідини з’являється задишка під час ходьби, утруднення під час нахилів, набряки ніг, прояви серцевої та дихальної недостатності.

Рак яєчників, симптоми якого досягли IV стадії, призводить до появи метастазів. Зазвичай вони виникають у легенях, печінці, кістках, головному мозку та доповнюються ознаками ураження того чи іншого органу.

Діагностика раку яєчників

Для виявлення пухлин яєчників треба звернутися до лікаря-гінеколога. Симптомами раку яєчників є неспецифічні прояви й тому після проведення детального вивчення скарг та гінекологічного огляду хворої фахівець призначить їй низку досліджень:

• УЗД органів малого таза;
• КТ;
• МРТ;
• аналіз крові на онкоскринінг яєчників за допомогою онкомаркерів СА-125, НЕ-4 тощо;
• лапароскопію для біопсії та забору рідини або змивів із порожнини малого таза;
• гістологічний аналіз тканин біоптату;
• цитологічний аналіз випоту або змивів із порожнини малого таза.

На підставі отриманої інформації лікар встановлює стадію пухлини та складає план лікування раку яєчників. Нерідко остаточну стадію встановлюють уже під час операції, за якої виконують забір тканин для гістологічного аналізу та ревізію черевної порожнини для виявлення канцероматозу та метастазів. Для вироблення правильної тактики терапії проводять консиліум із суміжними фахівцями (кардіологами, хімієтерапевтами, фахівцями променевої терапії та ін.). В роботі консиліуму приймає участь лікар-онколог, хімієтерапевт, Кричевська Олена Іванівна.

Лікування раку яєчників

За раку яєчників план лікування визначається багатьма чинниками: стадією пухлинного процесу, морфологічною будовою пухлини, чутливістю типу утворення до хімієтерапії та опромінення, віком та супутніми патологіями пацієнтки. Тактика боротьби з пухлиною поєднує в собі хірургічний підхід та протипухлинну терапію (приймання цитостатиків, опромінення).

Операції в разі раку яєчників

Обсяг хірургічного втручання за раку яєчників визначається стадією захворювання. Втручання проводять за допомогою лапаротомії. У разі запущених стадій є можливим, що для зменшення розмірів пухлини до операції буде проведено курс хімієтерапії.

Жінкам з І А стадією раку одного яєчника, які хочуть мати дітей, можуть бути проведені органозбережні операції з видалення ураженого яєчника та маткової труби. Після лікування пацієнтці рекомендується пильне спостереження, а після народження дитини, якщо буде потреба, проводять оваріогістеректомію. Показання до такої тактики ведення пацієнтки обмежені й завжди визначаються індивідуально.

Стандарт хірургічного лікування передбачає проведення наступних операцій за раку яєчників:

• на I–II стадіях — проводять гістеректомію з видаленням яєчників та резекцією великого сальника. Можливо, що ослабленим та літнім пацієнткам буде виконана надпіхвова ампутація матки та її придатків із резекцією великого сальника. Якщо буде потреба, операції доповнюють резекцією уражених органів та тканин малого таза;
• на III–IV стадіях — для усунення раку яєчників виконують циторедуктивні операції. Їх метою є максимальне видалення новоутворення та метастазів. За потреби втручання можуть бути проведені кілька разів. Вони допомагають і далі жити та полегшити стан пацієнток із пізніми формами оваріального раку.

У неоперабельних випадках хірургічне втручання обмежується проведенням біопсії.

Після радикального видалення матки жінці рекомендовано спостереження в лікаря для гормонозамісної терапії та профілактики посткастраційного синдрому.

Протипухлинна терапія

Під час раку яєчників найчастіше проводиться тільки хімієтерапія, оскільки радіопроменеве лікування за цього різновиду раку малоефективне. Курси приймання комбінацій цитостатиків можуть призначатися до операції або після операції. Їхній вибір залежить від результатів гістологічного дослідження. Кількість курсів хімієтерапії також визначається індивідуально. У деяких випадках їх доповнюють таргетною терапією.

Контроль виліковності

Рак яєчників схильний до рецидивів, і після завершення лікування для своєчасного виявлення жінкам призначають диспансерне спостереження в гінеколога. Пацієнткам рекомендовано проводити такі дослідження:

• аналіз крові на онкомаркер СА-125;
• УЗД органів малого таза та черевної порожнини.

Відвідування лікаря із виконанням діагностичних процедур проводиться один раз на три місяці впродовж перших двох років. Потім обстеження проводиться один раз на чотири місяці впродовж року, а пацієнтка спостерігається в спеціаліста один раз на пів року. У разі зростання рівня СА-125 або виявлення ознак рецидиву обстеження доповнюють КТ органів малого таза, черевної порожнини та грудної клітки.

Прогноз

Прогноз у разі раку яєчників залежить від його гістотипу та стадії.

Залежно від поширеності онкологічного процесу виживання впродовж п’яти років становить:

• І стадія — 60–90 %;
• ІІ стадія — 40–50 %;
• ІІІ стадія — 11 %;
• IV стадія — 5 %.

Сприятливість прогнозу в разі раку яєчників муцинозного або серозного типу є вищою, ніж за мезонефроїдних, недиференційованих та інших гістотипах пухлин.

Профілактика раку яєчників

Зменшити ризик розвитку раку яєчників допоможуть рекомендації гінекологів:

• регулярно проводити профілактичні огляди в гінеколога один раз на рік до 40 років, після 40 років — один раз на пів року;
• з 21 до 65 років раз на три роки здавати мазок із шийки матки для цитологічного аналізу;
• своєчасно лікувати виявлені захворювання та дотримуватися рекомендацій лікаря щодо частоти проведення контрольних обстежень;
• використовувати контрацепцію для профілактики абортів;
• не відмовлятися від грудного вигодовування;
• відмовитися від куріння;
• знижувати вплив несприятливих зовнішніх чинників.